9 березня 1955 року у віці 88 років у Бронксі, штат Нью-Йорк, помер Метью Олександр Генсон, перший афроамериканець, який досяг Північного полюса. Він був похований на кладовищі Вудлон в Бронксі і назавжди залишиться в історії досліджень планети та міста Нью-Йорк. Детальніше про життя та діяльність цього видатного мандрівника та сміливця розповість видання bronxski.com.
Дитинство
Метью Олександр Генсон народився в далекому 1866 р. А саме 8 серпня. Місцем його народження стало місто Нанджемой, штат Меріленд. Його батьки були вільними пайовиками, тобто мали землю і могли самостійно її обробляти. Це був період після Громадянської війни в США, коли для чорношкірих американців відкрилися нові можливості, але й виникли нові труднощі. Серед останніх були напади куклукскланівців, які тероризували вільновідпущеників Півдня. Щоб мати можливість працювати і не боятися насильства з боку білих, його батьки продали ферму та переїхали до Джорджтауна, який знаходився поряд з Вашингтоном. Разом з Метью цю першу подорож здійснили його сестри: Ес. (1864 р.н.), Еліза та Ем. (невідомий рік народження).
В 1873 р. матір Генсона померла. Хлопчику в цей час виповнилося лише 7 років. Батько одружився знову. І в хлопчика з’явилися ще брати та сестри. Після смерті батька життя Метью стало ще складнішим – щоб він не обтяжував сім’ю, його відправили у Вашингтон до дядька. Останній вирішив дати хлопчику освіту і заплатив за неї певні кошти. А тому Генсон отримав можливість 6 років відвідувати державну школу для чорношкірих, а також працював в ресторані, де мив посуд.
В 10 років він був присутній на церемонії вшанування Авраама Лінкольна. Під час цього заходу його надихнула промова Фредеріка Дугласа, колишнього раба та оратора. Останній закликав чорношкірих навчатися, шукати можливості для освіти та розвитку та боротися з расовими зловживаннями.
Йому довелось піти працювати юнгою на морське торгове судно «Кейті Хайнс» вже в 12 років. Саме там він, наслухавшись історій про море, подорожі, скарби, незвідані землі, загорівся бажанням продовжувати свою роботу на кораблі. А тому 6 років плаваючи до портів Китаю, Японії, Африки та російських арктичних морів, він все більше і більше пов’язував своє життя з цією професією. Також він навчився морській справі, вмів орієнтуватися по зіркам й компасу.
Далі його життя зробило крутий розворот – йому довелося зійти на берег, щоб почати працювати клерком в капелюшній крамниці у Вашингтоні. Чому так? Невідомо, але як би там не було це все ж був поклик долі, адже саме там він зустрів командора Роберта Е. Пірі. Останній певний час навіть був його постійним клієнтом. І з цього часу почався зовсім новий напрямок життя.
Перші подорожі
Роберт Е. Пірі в цей час планував нову експедицію. Він хотів їхати в Нікарагуа, щоб досліджувати геодезичні пам’ятки під час прокладання каналу в цій країні. Йому сподобались знання Генсона у вітрильній сфері та навігації, а тому він вирішив взяти його з собою. Офіційно молодий дослідник отримав посаду камердинера. Участь Генсона в цій експедиції справила враження на Пірі, а тому він в подальшому брав молодого американця супроводжувати його в семи арктичних експедиціях, які відбулися між 1891 і 1909 роками.
В першій експедиції, яка тривала між 1891 та 1892 рр., Генсон служив навігатором та майстром. Серед своїх колег він був відомий як «перша людина» Пірі. В цій експедиції вони вивчали, як племена інуїтів виживали в суворих умовах півночі.
Експедиція на полюс
В наступних експедиціях їх дослідження Північного полюса тривали. Зокрема, в 1908–1909 роках Пірі та його люди здійснили восьму спробу досягти Північного полюса. Для експедиції, яка починалася на кораблі, було зібрано 22 чоловіки-інуїти, 17 жінок, 10 дітей, 246 собак, 70 тонн (64 метричні тонни) китового м’яса з Лабрадору, м’ясо та жир 50 моржів, а також мисливське спорядження та тонни вугілля. Для самого походу було відібрано чоловіків інуїтів та 130 собак. Фінальний етап було пройдено в лютому 1909 р., коли під час експедиції в Гренландію Пірі, 6 американців та 4 інуїтів-помічників змогли досягнути Північного полюса. Пізніше Генсон заявляв, що був першим з членів експедиції, який досягнув полюса і встановив прапор.
На той час, на початку ХХ ст., інформація про їх дії отримала широкий розголос. Але пройшло 80 років і британський полярний дослідник, письменник і художник Воллі Герберт (теж пройшов до полюса) почав досліджувати їх похід. Він виявив, що записи експедиції були ненадійними, а швидкість руху була неможливою по тих мірках, бо люди не змогли б рухатися з швидкістю 30-60 миль в день (48-97 км). А тому вони, скоріш за все, не дійшли до полюса.
Як би там не було, але за роки експедицій Генсон опанував мову інуїтів і отримав ім’я Махрі-Пахлук. Він став єдиним неінуїтом, який навчився керувати собачими упряжками, тренувати собак інуїтським способом, будувати іглу зі снігу. Разом з Пірі він проїхав тисячі миль на собачих упряжках і, можливо, все ж досяг Північного полюсу.
Слава та наслідки
Участь в експедиції враз зробила Генсона популярним. Але популярність і визнання науковою спільнотою – це різні речі. Так в 1912 р. він опублікував мемуари про експедицію, які назвав «Негр-дослідник на Північному полюсі» і навіть читав лекції в США. 19 жовтня 1909 р. Метью Олександр Генсон став гостем на обіді, який організувала кольорова спільнота Нью-Йорка для нього. Там йому подарували золотий годинник та ланцюжок до нього.
Після цього було забуття, яке торкнулося лише його, адже Пірі залишився відомим. А тому більшість часу після експедиції він працював чиновником на митниці в Нью-Йорку. Лише в старості, коли Генсону був 71 рік, він став першим афроамериканцем, якого визнали достойним прийняття в довічні члени Клубу дослідників. В 1948 р. він досяг рівня дійсного члена цього клубу.
В 1940 р. його іменем було названо житловий проєкт у Феніксі.
В 1944 р. його нагороди медаллю Пірі за участь в цій експедиції і запросили в Білий дім, щоб відзначити його внесок в розвиток науки. Там його приймали президенти Гаррі Трумен і Дуайт Ейзенхауер.
Смерть та вшанування пам’яті
Генсон помер у Бронксі, штат Нью-Йорк 9 березня 1955 року. На той час йому було 88 років. Його поховали на кладовищі Вудлон.
Після смерті в нього залишилися дружина, але не було дітей. В той же час американські дослідники зазначають, що під час перебування в експедиціях Генсон та Пірі мали жінок серед інуїтів і від них у них були діти. Ці дослідники навіть знайшли дітей Генсона та запросили їх відвідати його могилу під час перепоховання його праху в 1988 р. на Арлінгтонському національному кладовищі.
В 1955 р. Генсон став почесним доктором в Гарварді та університеті Моргана.
В 1986 р. Пошта США випустила марку з його зображенням.
В 1996 р. було спущено на воду океанографічний корабль USNS Henson.
В 2000 р. Генсон був посмертно нагороджений Національним географічним товариством Медаллю Хаббарда. А в 2021 р. його іменем було названо кратер на місяці.
Також його іменем названо парк в Меріленді, школа в Помонкі, початкові школи в Балтіморі та Палмер-Парк, Меріленд. А ще на його честь названо льодовик Генсон (Гренландія).