У медіа його часто описують як останнього великого адвоката старої школи з Бронкса», харизматичного, гострого на язик, з іміджем справжнього захисника свободи. Його фірмове прізвисько Don’t Worry Murray виникло завдяки манері заспокоювати своїх клієнтів перед судом. Як Мюррей Річман здобув статус найпопулярнішого адвоката у Бронксі — далі на bronxski.com.
Адвокат, який перетворював суд на театр
Серед кримінальних хронік Нью-Йорка ім’я Мюррея Річмана виринало так само часто, як і заголовки про його клієнтів. Річман захищав DMX, коли проти нього висували гучні звинувачення, відстоював честь Jay-Z після ножового інциденту з продюсером Ленсом Ріверою та представляв Шайна, названого стрільцем у справі Шона Комбса. Одна з найгучніших справ повʼязана з Джамалом Барроу, якому висунули одразу 11 серйозних обвинувачень — від замаху на вбивство до незаконного володіння зброєю.
Але Річман завжди почувається напрочуд впевнено. Він син маляра румунського походження, який розпочав у Бронксі з нічого та перетворився на людину, яку не треба представляти в юридичних колах.
Його стиль — це окрема історія. Яскраві краватки Versace, сигара після роботи, дотепні жарти в суді. Він переконаний, що зовнішність має значення, адже присяжні спершу бачать людину, а вже потім — справу.
«Я одягаю клієнтів, навчаю, як вони повинні сидіти, як нахилятися, як сміятися. Присяжні дивляться на все. Якщо я не боюся свого підзахисного, вони теж не бояться», — каже Мюррей.
Річман справді тримає у своєму офісі шафи з краватками та сорочками для клієнтів. Його підхід межує з театром. Він називає краватку не просто аксесуаром, а «тестом Роршаха», що допомагає розпізнати реакцію присяжних. А вмінням «читати» людей Мюррей користується для того, щоб схилити їх на свій бік:
«Багато хто думає, що присяжні керуються розумом. Ні, дайте мені професора, і я змушу його зробити те, чого він ніколи б не зробив, якби слухав здоровий глузд».
Можна згадати справу хлопця, що з остраху зізнався на відео у п’яти збройних пограбуваннях. Здавалося, вирок очевидний. Але Річман зосередився на одному присяжному — професорові. Той настільки захопився аналізом ситуації, що навіть приніс у суд секундомір, щоб довести: підозрюваний фізично не міг прочитати свої свідчення так швидко перед підписанням. Вже після цього Мюррей докрутив примус з боку поліції, зробив акцент на молодий вік хлопця і як результат — виправдання.
Річман прославився не лише успіхами у суді, а й дотепними фразами, такими як «Я люблю суди про вбивство — на одного свідка менше, про якого треба турбуватися» або «Я буду коротким… Я вже й так низький» (його зріст — 168 см).
Річман не приховує: він — кошмар для прокуратури Бронкса.
«Я їх постійно перемагаю, вони мене ненавидять», — хвалиться він.
А його колеги стверджують, що насправді — поважають. Бо цей адвокат справді нагадує стару школу нью-йоркських кримінальних захисників: харизматичний, колоритний, зухвалий. І головне — завжди готовий зробити шоу в залі суду, аби врятувати свого клієнта.
Дружба чи карʼєра
Але бували у практиці цього непереможного адвоката справи, що залишали сумний посмак. Одна з них — гучний скандал 2006 року. Тоді у Федеральному окружному суді на Мангеттені колишній сенатор штату Нью-Йорк Ефраїн Гонсалес постав перед суддею. Він виглядав спокійно, хоча справу, за яку йому загрожувало серйозне покарання, обговорювали всі медіа. На запитання судді про те, чи визнає він свою провину він відповів: «Так, ваша честь».
Тоді здавалося, що справа закінчилася, і адвокат Мюррей Річман впевнено виконав свою роль. Але за кілька тижнів колишній сенатор кардинально змінив думку. Він вирішив, що насправді невинний, і що саме дружба з адвокатом перетворила його вибір на фатальний. Гонсалес стверджував, що Річман, його близький друг понад сорок років, не підготував справу належним чином, не допитав ключових свідків та фактично змусив його підписати визнання вини.
Річман, адвокат з майже півстолітнім досвідом, був відомий тим, що захищав відомих політиків, мафіозі та зірок репу. Але справа Гонсалеса стала для нього болісним нагадуванням про складність поєднання дружби та професіоналізму.
«Важко представляти близьку людину, — зізнавався він, — бо межі між дружбою та професіоналізмом стираються. А іноді доводиться говорити речі, які друг чути не хоче».
Прокуратура категорично відкинула версію Гонсалеса, наголошуючи, що команда Річмана ретельно працювала з матеріалами справи та що визнання було цілком свідомим. У своїй письмовій заяві Гонсалес заявив, що за кілька хвилин до слухання вони з Річманом сиділи в їдальні, і адвокат начебто наполягав на тому, щоб сенатор визнав себе винним. Політик піддався тиску без повного розуміння значення своїх слів. Пізніше він зізнавався, що відчував себе безсилим: з одного боку — довіра до друга, з іншого — страх залишитися без адвоката, бо фінансово не міг дозволити собі заміну.
Прокурори не повірили цій історії, стверджуючи, що Гонсалес швидко визнав себе винним лише після того, як дізнався, що з нього знімуть найсерйозніше обвинувачення. Та навіть після всіх юридичних колізій Річман залишався вірним своїм почуттям. Він говорив, що все ще любив друга і сподівався, що їхня дружба колись відновиться. Навіть розрив не зруйнував його переконання, що колись можна взятися за справу близької людини знову.
Сама історія Гонсалеса та Річмана стала нагадуванням, наскільки складно поєднувати дружбу та професіоналізм у юридичному світі. Вона показала, що навіть легендарний адвокат, який звик до гучних справ та великих клієнтів, може опинитися у пастці морального вибору.
Сімейна справа
Попри всі досягнення, для Мюррея важливішим було не лише відстоювання інтересів клієнтів, а й передача своєї майстерності новому поколінню. Сімейну династію продовжила дочка Річмана — Стейсі. П’ять років вона працювала в Каліфорнії, набираючись досвіду, а потім приєдналася до батька, щоб разом захищати клієнтів у судах Бронкса та Мангеттена.
В той самий час Мюррей познайомив Стейсі з Рене Гілл, яка почала працювати з ним після закінчення юридичного факультету ще у 1992 році. У 2011 році дівчата заснували власну фірму Richman Hill & Associates.
Річман підтримував Стейсі та Рене в найгучніших справах, але водночас знав, що тепер настав час, коли його головна роль — наставник та стратег:
«Я вже не просто беру справу в руки сам, тепер я створюю армію тих, хто здатен боротися за справедливість так, як я робив усе життя».
Стейсі також брала участь у благодійному проєкті «Невинність» із Баррі Шеком та Пітером Нойфельдом, допомагаючи звільняти помилково засуджених. Вона підкреслювала:
«Дійсно приємно мати можливість змінити ситуацію, гарантувати, що невинна людина не стане жертвою системи. У цьому вся суть».
Історія Річманів — це історія спадкоємності, відданості та величі професії. Стейсі та Рене продовжують традицію Мюррея, поєднуючи майстерність, рішучість та щиру турботу про клієнтів.
Справжнє визнання
Ім’я Мюррея Річмана звучало не лише у залах судів. Одного разу його клієнт, DMX, після судового засідання не стримав емоцій та присвятив адвокату рядки у власній пісні:
«Ми не хвилюємося за Мюррея / Витягне нас з в’язниці якомога швидше / Коли уряд намагається добре нас поховати».
Для Річмана робота з клієнтами завжди була більше, ніж просто судові справи — це був обов’язок, філософія та навіть мистецтво.
Як розповідав документаліст Еррол Морріс, Мюррей навіть домігся виправдувального вироку для чоловіка, який сім разів вдарив жертву ножем, переконавши присяжних, що та постійно просто «відступала від ножа». Це був його стиль — бачити слабкі місця, перетворювати їх на силу та вигравати там, де інші здавалися безсилими.
Історія успіху цього феєричного адвоката надихнула голлівудських майстрів, Денні Стронга, Девіда О. Рассела та Роберта Де Ніро, на створення драматичного серіалу про юридичну фірму батька та дочки. Серіал має передати не лише хитромудрі судові стратегії, а й дух Бронкса, його людей та його історії. Але поки цей проєкт ще у роботі. Та відомий адвокат все ж таки порадував своїх прихильників появою на великому екрані. Його можна побачити в серіалі-інтерв’ю First Person в епізоді The Only Truth.
Мюррей Річман залишив слід не лише у судах Нью-Йорка, а й у культурі та в серцях тих, кого він захищав.