Ірвінг Хоу – це видатний американський письменник, літературний критик та відомий діяч демократичних соціалістів США, який народився в Бронксі. Він запам’ятався нам тим, що зумів привнести елемент соціалістичного дискурсу в американські літературні та наукові кола в роки холодної війни. А це було надзвичайно складно навіть в такій країні, як США. Адже й там відбувся спалах маккартизму, «полювання на відьом», а тому будь-які соціалістичні ідеї сприймалися в штики. Детальніше про цього видатного діяча розповість видання bronxski.com.
Ранні роки життя в Бронксі
Хоу народився в Бронксі в родині Горенштейнів, єврейських емігрантів з Бессарабії (сучасна Молдова) у 1920 р. При народженні він отримав ім’я Ірвінг, а отже повністю називався Ірвінг Горенштейн. Його батьки, Нетті та Девід, займалися торгівлею і тримали невеликий продуктовий магазин, що дозволяло їм зводити кінці з кінцями. Але Велика депресія змусила їх закрити свій малий бізнес. Батько спочатку став рознощиком, а далі пресувальником на швейній фабриці. Мати працювала оператором у торгівлі одягом. Отже, дитинство хлопчика проходило в спостереженні за батьками, їх працею та спробами вижити під час економічної кризи та після неї.
А тому Ірвін ще до вступу в коледж став соціалістичним активістом. Його погляди тяжіли до троцькістів. Досить швидко він завдяки своїм здібностям в риториці та прагненні до дій став одним із лідерів цього крила соціалістів. Його заклики до ескалації мало чим відрізнялися від дій екстремістів, терористів. Зокрема, під час громадянської війни в Іспанії він так прагнув, щоб його почули, що застрибував на столи, де й виголошував промови. Його вплив посилився після того, як це крило соціалістів вийшло з Соціалістичної партії та стало молодіжною групою Соціалістичних робітників.
Навчання в Міському коледжі Нью-Йорка
Далі було навчання в Міському коледжі Нью-Йорка, який на тоді і в пізніші часи був місцем розповсюдження соціалістичних, марксистських ідей. Сучасники розповідали, що в їдальні цього навчального закладу студенти ділилися на групи в залежності від того, до ідей якого Інтернаціоналу належали. Хоу багато дискутував про соціалізм, сталінізм, фашизм, іудаїзм та інші політичні та релігійні течії сучасного йому світу. Ось такі тоді були гарячі дискусії про майбутнє країни та світу. Але повернемося до Хоу. Він закінчив коледж в 1940 р., якраз напередодні війни. Також в цей час він змінив своє ім’я на Хоу. Його однодумцями з коледжу були Деніел Белл та Ірвінг Крістл. Завершення навчання та початок війни змусили це його піти служити в армію США.
Політичні погляди Хоу
Його погляди заслуговують на те, щоб про них поговорити окремо. Загалом він закликав до знищення Корпусу підготовки офіцерів запасу, як органу американського імперіалізму в коледжі. Його заклики також спрямовувались проти студентів-комуністів, які, на його думку, не були достатньо антивоєнними. Його талант був визнаний керівництвом партії і він отримав можливість редагувати одну із газет політичної спільноти.
В своїх статтях, які відзначались значним утопізмом та різкістю, він закликав боротися за соціалізм проти капіталізму. Також Хоу вимагав від французьких соціалістів вивести війська з Індокитаю, викривав соціал-демократичний реформізм в США, критикував свого товариша Даніела Белла за бажання проводити незалежні виборчі кампанії і стати лівим крилом Демократичної партії. Також Хоу публікував свої погляди на тему культури. Вважав, що необхідно рішучіше вести боротьбу зі сталінізмом.
Діяльність після війни
Завершення війни дало Ірвіну Хоу можливість займатися літературною та критичною діяльністю в сфері культури. Він почав працювати на видання «Партизан Рев’ю» (Partisan Review), яке підтримувало ЦРУ, а також писав есе для Commentary, Policy, The Nation, The New Republic та The New York Review of Books.
Вже в 1954 р. він займався редагуванням та випуском щоквартальника Dissent, який з часом став справою всього його життя. Уявіть, що він працював над ним до самої смерті в 1993 р.
Також в 50-ті роки він почав викладати літературу (англійську, безумовно) та мову ідиш в навчальних закладах (наприклад, в Університеті Брандейса в Волтемі, Массачусетс).
Незважаючи на заняття з молоддю, він продовжував займатися політикою і загалом все своє життя був переконаним демократичним соціалістом. Хоу заснував Організаційний комітет демократичних соціалістів на початку 1970-х років, який пізніше об’єднався з Демократичними соціалістами Америки в 1982 році. Це дало можливість Хоу стати віце-головою цієї об’єднаної організації.
Незважаючи на соціалістичні погляди, Ірвін Хоу був противником сталінізму та загалом всього радянського, а також маккартизму. Він ставив під сумнів марксистську доктрину.
Протягом життя йому доводилось часто вступати в дискусії і захищати свою позицію (починав він, мабуть, саме на барних столах). Під час однієї з словесних перепалок в університеті, один із студентів Стенфорда звинуватив його у відступі від позицій соціалізму. А у відповідь отримав слова: «Ти знаєш, ким ти будеш? Ти будеш дантистом».
Письменник
Поміж політикою Ірвін Хоу також займався письменницькою діяльністю. Зокрема, він відомий тим, що написав критичні біографії до життя Томаса Харді, Вільяма Фолкнера та Шервуда Андерсона. Його творчість пов’язана також з творами Едвіна Арлінгтона Робінсона. Звернув увагу на зв’язок політики та художньої літератури (це вже жанр літературної критики), написав есе про модернізм, природу художньої літератури та соціальний дарвінізм.
Список написаних ним книг довгий. Зокрема, слід запам’ятати такі, як: «Занепад нового», «Світ наших батьків» (твір про історію східноєвропейських євреїв в США), «Політика та роман», «Межа надії» (автобіографія), біографія Льва Троцького. Книга про євреїв навіть отримала премію з історії в 1977 р. та національну єврейську премію в категорії «історія». Крім власне написання книг, варто відзначити переклад Хоу творів з ідиш на англійську.
Смерть, спадщина, сім’я
В 1993 р. Ірвін Хоу помер від серцево-судинної хвороби. Це сталося в Нью-Йорку, в якому він народився і в якому закінчив свій життєвий шлях.
Говорячи про політичну спадщину, слід сказати, що його політичні погляди були для нього альфою та омегою. І тому він їх затято захищав. Для характеристики його політичної спадщини можна використати слова Морріса Дікштайна, професора Квінс-коледжу, який назвав Хоу людиною, яка могла не погоджуватися з панівною ортодоксальністю лівих чи правих, але сама, безперечно, була лівим соціалістом.
Інший його знайомий, Леон Візельтьєр, літературний редактор «The New Republic» вказував, що Хоу жив у трьох світах: літературному, політичному та єврейському – і спостерігав, як усі вони змінюються майже до невпізнання.
Також Хоу було присвячено працю Річарда Рорті «Досягнення нашої країни» (1999). А Вуді Аллен зняв про нього псевдодокументальний фільм.
Його сім’я складалася з дружини Ілони (в нього їх було 3 протягом життя) та двох дітей: Ніни та Ніколаса.
Отже, Ірвін Хоу – це видатний американський письменник, критик, політик та політичний діяч.