Бронкс – район, який з’явився на карті світу завдяки річці Бронкс, а вона отримала свою назву від імені шведського переселенця капітана Йонаса Бронка. Це сталося в 1641 р., в часи, коли Північна Америка лише заселялася мужніми та вільнолюбними людьми з усього світу. Серед них були й ірландці – народ, який прагнув незалежності від Великої Британії, боровся проти неї та шукав кращої долі для своїх доньок та синів. А тому з появою можливості переселитися в Америку сюди ринули тисячі і тисячі ірландців. Чимало їх було й в Бронксі, який в 1874 р., а потім і в 1895 р. перейшов до складу Нью-Йорка. Про видатних ірландців Бронкса розповість видання bronxski.com.
Поселення ірландців в ХІХ ст.
Як зазначає видання irishamericanjourney.com, в Бронксі на початку ХХІ ст. мешкало чимало представників різних етнічних груп і через це тут був високий рівень безробіття й злочинності. Але так було не завжди. Були часи, коли цей переважно сільськогосподарський край був відомий своїми краєвидами, місцями відпочинку та ірландськими громадами. Останні шукали місце для поселення, яке б давало можливість втекти від перенаселеності та високих цін, які існували на Манхеттені.
Вперше ірландці прибули в Бронкс в середині ХІХ ст. Це були бригади робітників, яких наймали будувати Нью-Йоркську та Гарлемську залізниці. Останні пролягали через річку Гудзон та Хай-Бридж. Їх праця була важкою та небезпечною. В цей час побутував вислів, що американські залізниці мають «ірландця похованого під кожною шпалою». Коли залізниці були збудовані, то ірландці стали робітниками на новозбудованих заводах Бронкса чи Мангеттена. Вони оселялись в маленьких, але охайних дерев’яних каркасних будиночках в районах Мотт-Хейвен, Мелроуз, Хай-Бридж. На їх подвір’ях паслися свині, кури, корови, а на задніх дворах були городи.
Мешканці Бронкса на початку ХХ ст.
Прийшло ХХ ст. Поряд з ірландцями в Нью-Йорк на проживання приїхали євреї, німці, італійці. Ці народи завдяки будівництву метро в Бронксі ринули сюди і разом з ірландцями почали зводити чи орендувати кам’яні і цегляні будинки в цьому боро. Так, будинок за будинком, вулиця за вулицею будувався старий Бронкс. Нові будівлі були обсаджені деревами, мали на кожні декілька вулиць просторі громадські парки, хороші школи та магазини для заможних міщан. Світське життя тут бурлило і вирувало в домах, дворах, сплітаючи густу тканину життя громади. Але мільйони американців дізналися про Бронкс завдяки радіо, а потім і телешоу, що носило назву «Піднесення Голдбергів», в якому розповідалося про єврейську родину з Бронкса.
Вже в 20-х роках ХХ ст. в цій частині міста проживало 1,2 млн. людей. Серед них було чимало ірландців. Вже в першому, а також другому поколінні вони працювали теслями, мулярами, малярами, кравцями, швейниками, продавцями в магазинах, а також з часом, маючи заощадження, ставали власниками невеликих крамниць.
Починаючи з 30-х років ХХ ст. кількість ірландців у Бронксі збільшилась. Адже це місце давало надію на краще життя в епоху відчаю. І це навіть зважаючи на те, що Бронкс сильно постраждав від Великої депресії. Так, нове будівництво впало на 75% від максимуму 1920-х років. Виселення по всьому місту потроїлося. Щоб мати можливість перетерпіти складні часи, ірландське населення Бронкса зверталось до релігії.
Релігія та дозвілля в житті ірландців
Також католицька церква та школа були важливими частинами громадського життя в ірландських частинах Бронкса. Завдяки католицьким школам молоді ірландці мали можливість навчатися і тому наповненні ними шкільні подвір’я були заповнені криками та сміхом. Тут діти, крім навчання, могли грати в більярд, пінг-понг або займатися боксом. Також вони часто долучалися до дівчаток під час церковних танців у п’ятницю ввечері.
А парафіяни збиралися в церкві в неділю та святкові дні, щоб святкувати весілля чи попрощатися з коханою людиною. Серед таких відвідин храму найважливішими були перші Причастя. А для школи – випуски після 8-го класу на початку літа.
Важливу роль в житті парафіян відігравали священники, які відвідували міські околиці, спілкувались з людьми і таким чином оберігали життя дітей від неприємностей. Монахині в травні продавали гвоздики біля храмів на пошану матерів, загалом материнства як явища.
За межами церкви та католицьких шкіл хлопчики могли гратися в ігри: м’яч з палкою, ручний м’яч, бити по банці, кидати пенні, кульки та Джонні на поні. Дівчатка ж грали в джеки, класики, стрибали на скакалці. Вдома діти залюбки вирощували голубів, запускали повітряних зміїв та бігали алеями й дворами. Дорослі могли за ними спостерігати з пожежних сходів та вікон. В літню пору діти відкривали пожежні гідранти або ж збиралися біля розбризкувальних установок в парках чи біля водойм, щоб рятуватися від немилосердної спеки. Серед ігор отримав популярність велосипед. Хто його не мав, то міг накопичити 25 центів і взяти його напрокат. Також дітлахи полюбляли кататися на каруселі за кілька центів, відпочивати на пожежних драбинах ввечері, щоб охолодитися на свіжому вітрі після задушливого дня. Коли ж вулицями Бронкса їхали селянські візки, то діти ірландців чіплялися до них, щоб безкоштовно проїхатися і розважитися.
В суботу можна було увімкнути радіо (або ж ширше відкрити вікна, щоб почути сусідське) і долучитися до прослуховування звуків Метрополітен-опери.
Під час свят відбувалися вечірки, паради та карнавали. Вони часто завершувалися біля станції Джексон-авеню. Вздовж міських доріг традиційно розташовувались маленькі крамнички, в яких можна було купити все що завгодно. Вони процвітали за рахунок великої кількості людей, що проживали тут і були покупцями цих закладів. Наприклад, в Південному Бронксі на Вестчестер-авеню від Уельсу до 152-ї знаходились магазини ірландської їжі Дональдс (Dolan’s), квітів Олімпія (Olympia), випічки Кошманс (Cushman’s), а також різноманітні кафе-морозива, аптеки, єврейські пекарні, кондитерські та два газетні кіоски.
Власники магазинів не лише заробляли гроші, а й пропонували ірландцям купувати товари в кредит. Особливо такої взаємодії потребували бідні сім’ї, які не мали грошей, щоб купити дітям м’яса, риби, молока та хліба. Також одне одному допомагали сусіди, які могли надати кошти в борг чи віддавали одяг нужденним сім’ям.
Відпочинок дітей
Влітку тисячі бідних дітей Бронкса (серед них також ірландці) отримували можливість відпочивати на свіжому повітрі за межами міста завдяки Фонду свіжого повітря New York Herald-Tribune. Цих дітей приймали до себе на поселення заможні сім’ї. Завдяки цьому діти отримували цінний досвід відпочинку, можливість прогулюватися горами та полями за межами брудного міста.
Відомі ірландці Бронкса: Джон Керролл О’Коннор
До відомих ірландців, які народилися в Бронксі в ті часи, варто віднести Джона Керролла О’Коннора, який з’явився на світ 2 серпня 1924 р. Це американський актор, який грав Арчі Банкера (5 Еммі та 2 Золотих глобуси) в сіткомах CBS All in the Family.
Також слід згадати Роберта Патріка Маллігана, який народився в 1925 р. і пізніше став режисером і продюсером. Саме завдяки йому ми отримали можливість побачити такі драми, як «Вбити пересмішника» «Літо 1942», «Інший», «У той самий час наступного року» та «Людина на місяці».