Артур Р. Кантровіц – видатний американський фізик єврейського походження, який народився в Бронксі. Завдяки його дослідженням надгарячих газів та ідеї ядерного синтезу, динаміки рідини людство здійснило гігантський крок вперед в дослідженні космосу. А ще він брат Адріана Кантровіца – відомого лікаря-трансплантолога, хірурга, дослідника. Детальніше про Кантровіца-фізика, розповість видання bronxski.com.
Дитячі роки
Як зазначає видання nytimes, Артур Кантровіц, як його брат Адріан (детальніше про це тут), народився в Бронксі в сім’ї з 4-х дітей. Їх мати була дизайнеркою одягу, а батько був лікарем і керував медичним закладом. Якщо брат Артура, Адріан, обрав батьків шлях для кар’єри, то Артур вирішив піти власним, а тому став фізиком. Артур був старшим за свого відомого брата на 5 років. Він народився в 1913 р., напередодні І світової війни.
В 11 років Артур був змушений покинути приватну школу, яка знаходилась на Мангеттені. Причиною припинення навчання стало небажання давати обіцянку не порушувати дисципліну. Але на цьому його навчання в школі не завершилось. Далі він навчався в середній школі ДеВітта Клінтона в Бронксі. В дитячому віці він допоміг брату (чи можливо брат допоміг йому, адже історія про це мовчить) скласти електрокардіограф із старих деталей. Це такий прилад, який дозволяє побачити електричну активність серця.
Навчання в університеті та робота в попередника NASA
Після школи Артур вступив до Колумбійського університету, щоб стати науковцем. Як він пізніше розповів в книзі, він хотів стати фізиком ще до того, як дізнався, що означає це слово.
Його навчання було успішним. В 1936 р. він отримав ступінь бакалавра та магістра з фізики в цьому університеті і пішов працювати в державну компанію, що була попередницею NASA. Тоді ця організація називалася Національний консультативний комітет з аеронавтики. Він знаходився в Ленглі Філд у Вірджинії. В 1938 р. Артур та Істмен Н. Джейкобс (на той час його керівник) провели експеримент, який в разі успішності змінив би світ. Це була спроба провести реакцію термоядерного синтезу. Її суть в тому, щоб використовувати джерело енергії, яке живить Сонце, а саме термоядерний синтез водню в гелій, шляхом нагрівання водню за допомогою радіохвиль, одночасно стискаючи газ магнітним полем. Це фактично був початок Мангеттенського проєкту.
Всю роботу доводилося проводити таємно, адже керівництво установи, на думку дослідників, не схвалило б цей проєкт. Їм доводилось називати свою роботу чи точніше машину «Інгібітором дифузії». А працювати над нею вночі. Загалом експеримент провалився ще до того, як науковці зрозуміли причину провалу. Також директор дізнався про їхні пошуки і припинив їх роботу.
Артур Кантровіц пізніше в інтерв’ю розповідав, що йому хотілося будувати навколо цього експерименту ціле майбутнє, тобто зробити кар’єру.
А тому Артур не припинив працювати, а написав статтю про газову динаміку. Університет присудив йому ступінь доктора філософії в 1947 р. Паралельно з отриманням ступеня він влаштувався на роботу в Корнельський університет (Нью-Йорк). Його робота в цьому закладі тривала до 1956 р.
Зміна місця роботи на Avco Everett і причини
Що змусило доктора Кантровіца змінити стабільну роботу в Корнельському університеті і зайнятися іншою діяльністю? Мабуть, бажання творити, діяти, змінювати світ. А ще допоміг випадок. В 1954 р., спілкуючись на вечірці до Дня подяки з Віктором Емануелем, головою корпорації Avco, він дізнався про проблеми, які перешкоджають ракетам літати в космос. Зокрема, про те, що балістичні ракети, коли входять в атмосферу зі швидкістю 28 тис. миль на годину, зустрічаються з температурою в тисячі градусів. Такі умови не можна було відтворити на Землі, в умовах лабораторії. Можливо, потрібні роки дорогих льотних випробувань, щоб вирішити проблему, говорив пан Емануель.Це завдання стало викликом для Артура. Адже, на його думку, він зможе таке зробити за 6 місяців. Компанія погодилася профінансувати проєкт, який планували збудувати в передмісті Бостона. Було створено аеродинамічну трубу, яка випускала імпульс газу через розріджене повітря, створюючи ударні хвилі та температури до мільйона градусів. А отже, це дало можливість змоделювати умови, в яких ракета летить в повітрі. Це дозволило зрозуміти, що ніс ракети слід покрити матеріалом, який повільно згорає.
Експерименти дали результат, адже в 1958 р. було запущено ракету «Тор-Ейбл», після падіння якої зробили висновки, що розрахунки доктора Артура Кантровіца були правильні. Отже, носовий конус ракети пішов на збереження в Смітсонівський інститут, компанія Avco побудувала завод з виготовлення носових конусів для ракет, а доктор Кантровіц став відомим в науковому світі, як геній, який дозволив людству зробити черговий крок до підкорення космосу.
Інші винаходи
Як ми знаємо, в 1956 році доктор Кантровіц залишив викладацьку роботу в Корнеллі і подався в лабораторію Avco Everett для наукових досліджень. Маючи тут необхідні технічні можливості, він також почав експерименти для дослідження властивостей гарячих електрифікованих газів, відомих як плазма. Вже в 1959 р. його команді вдалося підтвердити припущення британця Томаса Голда, що сонячні магнітні бурі можуть посилати на Землю хвилі, які створюють на нашій планеті вибухи заряджених частинок і магнітні бурі.
Також завдяки його дослідженням вдалося вивчити, як за допомогою способів генерації електроенергії та струменів гарячого газу виготовити потужні лазери.
В ці часи, згадуючи співпрацю з братом в дитячі роки, Артуру вдалося сконструювати робочий прототип внутрішньо аортального балонної помпи. Цей пристрій вставляється в стегнову артерію і розширюється та стискається, що дозволяє серцю рухати кров. Це полегшує його роботу. Пізніше сам Артур Кантровіц використав його.
В 1978 р. Артур Кантровіц звільнився з Avco (протягом 1956-1978 рр. він працював віцепрезидентом і директором Avco Corporation) та почав працювати у Дартмутському коледжі (Dartmouth College). В цей час він просував ідею створення наукового суду (Інститут наукового судження іншими словами), де б науковці могли дискутувати про такі речі, як доцільність застосування пестицидів в сільському господарстві чи ядерних реакторів для енергетики. На його думку, науку слід було відокремити від політичних чи ідеологічних проблем.
Також він займався вивченням надзвукових дифузорів та надзвукових компресорів. А ще винайшов варіометр повної енергії, який використовувався в літаках. В 1950 р. Артур став винахідником техніки створення надзвукового джерела для молекулярних пучків. А. Кантровіц провів експеримент з точкою застою, де б процеси початкової взаємодії свіжої крові, що тече, зі штучною поверхнею безпосередньо можна було візуалізувати під потужним мікроскопом.
Особисте життя
В 1943 р. Артур одружився з Розалінд Джозеф, яка була біохіміком. Цей шлюб був невдалим і вони розлучились. Наступний шлюб став більш успішним. Його одруження з Лі Стюарт дав сім’ї 3-х доньок та 6 онуків. Доктор Артур Кантровіц помер у віці 95 років 29 листопада 2008 року у Мангеттені.