Чимало світових зірок залишили багату творчу спадщину, проживши досить коротке життя. Серед них й уродженець Бронкса Боббі Дарін, що прожив лише 37 років, але яскраво відзначився у музичній та кіноіндустрії. У цій статті на bronxski розкажемо про життєвий та творчий шлях цього видатного актора й співака.
Невтішний прогноз від лікарів
Справжнє імʼя Боббі Даріна — Уолден Роберт Кассотто. Він народився у Бронксі у 1936 році у родині, що мала італійські коріння. Мама хлопчика Поллі, яка пізніше виявиться зовсім не тією, ким її вважав Боббі, заробляла на життя тим, що співала у водевілях. Вона завжди заохочувала хлопця до занять музикою, читання та творчості. Уолден зростав в музичній атмосфері, вдома завжди звучали пісні таких легенд, як Ел Джолсон, Френк Сінатра та Елла Фіцджеральд. Дуже швидко він навчився грати на фортепіано та барабанах, а увесь вільний час проводив за читанням книжок. З дитинства хлопчик часто хворів. Фатальної стала тяжко перенесена ревматична лихоманка. У віці 8 років йому діагностували ваду серця. Під час однієї з розмов між Поллі та лікарем Уолден випадково підслухав, що навіть за умови надання найкращої медичної допомоги він ймовірно не доживе до 20 років. Це стало переломним моментом, після якого хлопець став проживати свій кожний день як останній. Багато хто вважає саме цей невтішний прогноз на обмежений життєвий шлях став причиною феєричного успіху Боббі Даріна, адже він дуже поспішав жити та ніколи не відкладав нічого на потім.
Ще у підлітковому віці Уолден почав писати пісні та розповсюджувати демозаписи серед музичних продюсерів. Випадкова зустріч у кондитерській з музичним видавцем Доном Кіршнером стала важливим етапом у його кар’єрі, разом вони почали співпрацювати над створенням джинглів. Щодо історії появи псевдоніма Боббі Дарін є кілька припущень. Хтось розказує, що молодий музикант взяв собі друге ім’я з напівпрацюючої неонової вивіски ресторану «Мандарин», де світилися лише останні літери. Дехто стверджує, що він просто обрав випадковий псевдонім, гортаючи телефону книгу. Хай там як, яке дуже скоро про Боббі Даріна дізналися всі навкруги. Про ще одного всесвітньо відомого уродженця Бронкса — Вуді Аллена — читайте за посиланням.
Перші кроки до зірок
Добре володіючи кількома музичними інструментами, Боббі почав грати в гурті ще в середній школі. Він також робив помітні успіхи у танцях, часто виступав на шкільних концертах. У 16 років разом із друзями Дарін поїхав працювати на літо в курортний район Кетскілз. Там він проявив талант не лише до музики, а й до комедії. Про ще одного видатного актора та коміка з Бронкса читайте за посиланням.
Після закінчення середньої школи Дарін деякий час навчався в коледжі Хантер, але потім захопився ідеєю розпочати професійну кар’єру, бо розумів, що часу у нього не так багато. Боббі написав пісні для лейбла «Aldon Music» та нарешті уклав свій перший повноцінний контракт зі студією «Atco».
У 1958 році Дарін став по-справжньому відомий завдяки веселій рок-мелодії «Splish Splash», яку він сам написав. Вона вмить злетіла до ТОП-5 всіх попчартів. Розказують, що цю пісню Дарін написав випадково лише за 12 хвилин, просто наспівуючи мелодію за вечерею.
Боббі швидко став кумиром підлітків, його найуспішнішим хітом була пісня «Queen of the Hop». Також серед відомих синглів слід відзначити «Dream Lover» та «Mack the Knife». Останній з них став дебютним хітом Даріна, що посів першу сходинку у Billboard та приніс йому дві премії «Греммі». «Mack the Knife» утримувався в ТОП-10 протягом 52 тижнів, з яких 9 тижнів був на першому місці. Саме тоді, у 1959 році, Боббі змінив напрямок та почав записувати дорослі стандарти в стилі Френка Сінатри, якого прагнув перевершити. Дитячі спогади та мрії, які формувалися саме під цей магічний голос, що звучав у домі майже щодня, далися взнаки.
Стрімка карʼєра у музиці та кіно
На щастя, прогнози лікарів не справдились. Дарін у доброму здравії відсвяткував свій 20-ти річний ювілей та продовжував писати пісні. Важку хворобу видавало лише стрімке раннє облисіння від безлічі медичних препаратів. Після 20 років Боббі постійно носив перуки.
У 1960 році Дарін нарешті наважується спробувати себе ще в одному виді мистецтва — кіно. Це було його давньою заповітною мрією. І ось видалась така можливість. Боббі написав саундтрек до стрічки «Come September» й отримав пропозицію зіграти невелику роль у фільмі. Зйомки відбувалися у Римі. Тоді ж сталася ще одна доленосна подія у житті Даріна. На знімальному майданчику він знайомиться із молодою 16-ти річною зіркою Сандрою Ді й закохується у неї без тями. Попри різницю у віці, пара заручилася через два місяці після знайомства, а через рік у них народився син Додд.
Боббі продовжував виступати в нічних клубах й зніматися у фільмах. У 1964 році він навіть був номінований на «Оскар» за роль другого плану у фільмі «Капітан Ньюмен, доктор медичних наук, але програв Мелвіну Дугласу, хоча всі пророкували, що статуетка буде у Даріна.
60-ті роки були дуже плідними у творчому плані для Боббі. Він отримав визнання глядачів та критиків за гру в драмі про Другу світову війну «Для героїв» у 1962 році, спробував себе в мюзиклі, знявшись у «Ярмарку штату» у 1962 році разом із Петом Буном та Енн-Маргрет, став одним із найуспішніших артистів Лас-Вегаса.
У музичних чартах завжди були присутні пісні Боббі Даріна: «If I Were a Carpenter», написана Тімом Хардіном, «Beyond the Sea» та «You Must Have Been a Beautiful Baby», кантрі-композиції «Things» та «You’re the Reason I’m Living». Всі дівчата особливо обожнювали пісню «18 Yellow Roses», яку Боббі написав для коханої Сандри.
Розлучення та пошуки себе
Але у 1967 році все вщент зруйнувалося. Несподівано для всіх Дарін подав на розлучення. Сандра згадувала, що одного ранку він просто прокинувся й більше не хотів бути одруженим. Насправді їхня кар’єра часто віддаляла їх один від одного, вони з самого початку мали труднощі в шлюбі.
Після розлучення Дарін занурився у політику. Він активно підтримував президентську кампанію Роберта Ф. Кеннеді, але після його вбивства в червні 1968 року Боббі, розчарований життям та станом справ у світі, вирішив піти з шоубізнесу. Ще одним ударом для Даріна стала приголомшлива новина про родину. Виявилося, що жінка, яку вважав своєю сестрою, насправді була його матір’ю, а жінка, яку він вважав своєю померлою матір’ю, насправді була його бабусею. Цей факт потрапив до списку 100 найшокуючих моментів в історії рок-н-ролу за версією VH1 у 2001 році.
Зневірений у всьому світі, Дарін продав свій будинок та все майно й почав жити усамітнено в мобільному будинку в Біг-Сурі.
Але любов до музики перемогла. Через рік Боббі повернувся до музичної індустрії, заснувавши власну звукозаписну компанію «Direction Records», на якій він випустив альбом «Born Walden Robert Cassotto».
Сильний дух та слабке серце
На початку 70-х років Боббі Дарін повернувся до виступів у Лас-Вегасі, але через проблеми із серцем з’являвся на сцені рідко. У січні 1971 року він переніс легкий серцевий напад, а згодом йому встановили два штучних клапани. Після тривалого відновлення до 1973 року його стан покращився, але клапани знову вийшли з ладу. Хоча чергова операція у лікарні Cedars-Sinai в Лос-Анджелесі пройшла успішно, Боббі помер через кілька хвилин у реанімації через слабкість організму 20 грудня 1973 року.
Дарін не мав офіційної похоронної церемонії та заповів передати своє тіло на дослідження.
Посмертно Боббі Дарін отримав зірку на «Голлівудській алеї слави» в 1982 році, а також був включений до «Зали слави рок-н-ролу» в 1990 році та «Зали слави авторів пісень» у 1999 році. У 2010 році він отримав нагороду «Греммі» за життєві досягнення. Його життя було представлене у фільмі «За морем» у 2004 році, а також у документальному фільмі «Beyond the Song» у 1998 році.
Про Боббі Даріна було написано п’ять книг, а у 2018 році мюзикл, створений на основі його біографії, «Коханець мрії» став успішним у Мельбурні (Австралія) й отримав нагороду Хелпманна. Наразі планується створення мюзиклу про його життя на Бродвеї.