Не одне покоління виросло на цьому комедійному шоу. 17 років всі уважно спостерігали за життям єврейської родини з Бронкса на американському радіо, а з 1946 року у шанувальників програми «The Goldbergs» з’явилася можливість нарешті побачити улюблених персонажів на екрані телевізора. Про історію створення, секрет успіху та довгі роки існування цього шоу розкажемо у цій статті на bronxski.
Створення програми
Американська актриса та сценаристка Тіллі Едельштейн, яка пізніше взяла собі псевдонім Гертруда Берг, народилася у Нью-Йорку в єврейській родині. У 20 років дівчина вийшла заміж, згодом народила двох дітей. Але після великої пожежі, що знищила цукровий завод, на якому працював чоловік, родина опинилася у скрутному становищі. Щоб прогодувати дітей, Гертруда почала активно працювати над написанням сценарію для комедійної програми, які у той час були дуже популярні на радіо. За основу сюжету жінка взяла звичайне побутове життя традиційної єврейської родини, що нібито проживала за адресою 1038 East Tremont Avenue у Бронксі. Шоу вийшло напівавтобіографічне, адже ідеї для кожної з серій Берг брала з життя своєї родини та близьких друзів й родичів. Гертруда буквально вкладала душу у кожний епізод та під час написання чергової сцени зрозуміла, що не зможе нікому пояснити, як саме вона бачить реалізацію своїх думок. Тому Берг вирішує сама зіграти головну героїню Моллі, щоб задати вектор розвитку сюжету та надати шоу яскравого єврейського забарвлення.
Моллі Голдберг – доброзичлива, але настирлива матір двох дітей, яка постійно втручається у справи всіх навкруги та намагається розвʼязати чисельні проблеми, що виникають між членами сім’ї, сусідами та друзями. Спочатку шоу зображало життя великої родини в багатоквартирному будинку, але потім, щоб додати більшої динаміки, Гертруда вирішує влаштувати масштабний переїзд Голдбергів до передмістя.
Нове шоу стартувало як щотижнева 15-хвилинна програма під назвою «Повстання Голдбергів» 20 листопада 1929 року, та інтерес до програми невпинно зростав й з 1931 року вона стала виходити щоденно. На початку гонорар Берг складав лише 75 доларів на тиждень, але у розпал Великої депресії він досягнув відмітки у 2000 доларів.
У 1936 році серіал перейшов на CBS, а його назву скоротили до «Голдберги».
Секрет популярності
Про шоу «The Goldbergs» видання Life писало:
«Для багатьох американців прослуховування «Голдбергів» стало приємним ритуалом, подібним до того, як надягати зручне старе взуття, яке ніколи не зношується».
Радіоісторики Френк Бакстон та Білл Оуен у своїй книзі «Велика трансляція 1920–1950» підкреслили, що цей комедійний серіал, який, на перший погляд, мало чим відрізнявся від багатьох мильних опер, все ж таки зміг чимось зачепити слухачів. Успіх програми повʼязують перш за все з головною героїнею, в якій кожен бачив надійність, безмежну любов, турботу та впевненість у тому, що немає проблем, які не можна вирішити.
Після прослуховування чергової серії мимоволі підіймався настрій та зʼявлялася мотивація жити й працювати. Незгасаючий оптимізм Моллі, її рішучість, завзятість та щире бажання допомогти всім надихало американців кожного ранку вмикати радіо та ставати частиною цієї чудової дружньої родини. Попри те, що сюжет розгортається навколо бідної єврейської родини в Бронксі, він знаходив відгук у слухачів різних національності та соціального статусу по всій країні. Серед всіх 15-хвилинних комедій лише «Амос і Енді» проіснували на радіо довше, ніж «Голдберги».
Треба відзначити, що особливо полюбляла шоу єврейська громада, адже Гертруда Берг не уникала серйозних тем, які торкалися її народу. До шоу були додані окремі епізоди, присвячені Кришталевій ночі та нацистській Німеччині, Голокосту та іншим болючим темам. Може саме це поєднання гумору та гіркої реальності так чіпляло слухачів щирістю та відвертістю. «Голдберги» за короткий проміжок часу стали дуже популярні, тож на шоу прагнули з’явитися зірки з інших мистецьких сфер. Одних знаменитостей Гертруда запрошувала, інші приходили з проханням долучитися до програми самі. Серед них: Ян Пірс з Метрополітен-опера, співачки Ернестіна Шуман-Гейнк та Регіна Резнік, актори радіо Рослін Сільбер та Альфред Райдер, Менаш Скульник, Арнольд Стенг, Гарсон Канін, Зіна Провенді та інші.
Під час Великої депресії та Другої світової війни Моллі здобула визнання як друга найбільш довірена жінка в США після Елеонори Рузвельт. Коли Гертруда Берг пропустила кілька тижнів через хворобу, станції, які транслювали її популярне шоу, отримали величезну кількість листів з побажаннями швидкого одужання.
Перехід шоу на великий екран
У 1948 році радіошоу про Голдбергів добігло свого логічного завершення. Діти Моллі виросли та переїхали. Гертруда не знала як привернути увагу слухачів, які почали втрачати інтерес до програми. Слід зазначити, що у ті часи мало хто хотів мати справи з телебаченням, адже телевізори тоді мали лише 2% американців, бо коштували вони дуже дорого.
Комерційне телебачення тільки почало розвиватися, ніхто не розумів, чим заповнювати години в ефірі, тож Гертруда вирішила використати цей шанс та надати своєму шоу друге життя, хоча вона й розуміла, що це дуже ризиковано. Але інтуїція підказувала актрисі, що наближається зірковий час саме телевізійних трансляцій і це влучний момент залишити радіо та зʼявитися на екрані.
Статтю про відомих телеведучих з Бронкса читайте за посиланням.
Тож «Голдберги» стали першим сімейним ситкомом на телебаченні. Моллі з гордістю підкреслювала єврейство своєї телевізійної родини, говорила з акцентом на їдиш, демонструвала єврейську їжу, національні свята та культурні традиції.
Телевізійна версія транслювалася на телеканалі CBS з 1949 по 1951 роки з Філіпом Лебом у ролі Джейка Голдберга — чоловіка Моллі. Спочатку керівники CBS сумнівалися в успіху шоу на телебаченні, але Берг переконала їх дати програмі шанс. Вдалим рішенням було взяти General Foods як спонсора, Моллі так гармонійно вплітала рекламу у серії, що це виглядало ненавʼязливо та водночас дуже переконливо. Завдяки своїй наполегливій праці, у 1950 році Гертруда Берг отримала першу премію «Еммі» за найкращу жіночу роль у серіалі «Голдберги». Вона досягла нового рівня популярності, ставши впізнаваною не лише за голосом, а й за зовнішністю. Берг вміло створювала свій образ ідеальної єврейської матері, просуваючи власну лінію доступних домашніх суконь, хоча сама віддавала перевагу дорогому одягу, хутрам та аксесуарам. Вона навіть написала кулінарну книгу, використовуючи голос свого персонажа, хоча ніколи не готувала сама, користуючись допомогою домогосподарки. Один з заголовків її профілю 1950 року ідеально відображав цю ситуацію:
«Гертруда Берг більше нагадує свою доброзичливу Моллі, ніж саму себе».
Розпад легендарної пари та закінчення епохи «Голдбергів»
Майже 10 років «Голдберги» провели на телебаченні, але не без перебоїв. Суттєвим ударом стало внесення у 1950 році Філіпа Леба до чорного списку підозрюваних комуністів, який містив імена 151 актора, музиканта, письменника та тележурналіста, яких вважали загрозливими для американської демократії. На Гертруду почали тиснули, щоб вона звільнила Леба, але жінка чинила опір. Спонсор General Foods скасував підтримку, а CBS виключила шоу зі свого розкладу до червня 1951 року, але за умови, що шоу зможе повернутися на екран лише без Філіпа Леба.
Врешті-решт Берг погодилася й серіал став виходити у форматі 15-хвилинних випусків двічі на тиждень. Спочатку роль Джейка грав Роберт Харріс, потім Гарольд Дж. Стоун. Гертруда домовилася з Філіпом Лебом, що він буде продовжувати отримувати зарплату, але не буде брати участь у зйомках. Берг дуже сподівалася, що з часом щось зміниться й Леб повернеться до ролі її телевізійного чоловіка, адже нових акторів глядач не сприймав та вимагав повернути улюблену пару, до якої усі звикли.
У 1954 році шоу знову стало щотижневим, але через фінансові труднощі мережі DuMont воно не змогло продовжити трансляцію. Остання версія серіалу вийшла в синдикації у 1955 році. Тоді Філіп Леб, що перебував у затяжній депресії, втративши останній шанс повернутися до улюбленої роботи, скоїв самогубство, прийнявши величезну дозу снодійного в готелі Taft на Мангеттені.
У 1957 році Гертруда Берг востаннє з’явилася в ролі Моллі Голдберг у кількох програмах. Через два роки вона отримала премію «Тоні» за роль у п’єсі «Більшість з одного», де грала американську єврейську жінку, яка закохується в японця під час круїзу, сумуючи за загиблим сином у Другій світовій війні. Берг померла від серцевої недостатності у 1966 році у віці 66 років.
Історію життя харизматичного актора та коміка з Бронкса — Боббі Даріна — читайте за посиланням.