Колін Пауелл — один з найвідоміших американських військових і державних діячів, який пройшов шлях від сина ямайських іммігрантів з Південного Бронкса до найвищих посад у США. Його кар’єра охопила службу у В’єтнамі, керівництво Об’єднаним комітетом начальників штабів, операцію «Буря в пустелі» та роботу на посаді державного секретаря США. У цій статті на bronxski.com розповідаємо про біографію Коліна Пауелла, його зв’язок з Бронксом, історію «Доктрини Пауелла», військові та дипломатичні успіхи, а також суперечливий виступ у Раді Безпеки ООН напередодні війни в Іраку.
Від нетрів Південного Бронкса до військової еліти: старт кар’єри сина ямайських іммігрантів
Колін Лютер Пауелл народився 5 квітня 1937 року в гарлемському районі Нью-Йорка. Його батьки, Лютер та Мод Пауелли, були іммігрантами з Ямайки, які мали африкансько-шотландське коріння. Батько працював клерком, а мати була швачкою. Коли Коліну виповнилося шість років, сім’я переїхала до Південного Бронкса.
У юнацькі роки Пауелл підробляв у місцевій крамниці дитячих товарів, якою володіли євреї Джек Сіксер та Лу Кіршнер. Працюючи там, юний Колін швидко вивчив їдиш і міг вільно спілкуватися з покупцями, які не знали англійської. Ця навичка залишилася з ним на все життя: у 1993 році, під час візиту до Єрусалима, Пауелл неабияк здивував прем’єр-міністра Ізраїлю Іцхака Шаміра, вільно заговоривши з ним мовою їдиш.
Після закінчення середньої школи Морріс у 1954 році Колін не мав чітких планів на майбутнє. Він вступив до Міського коледжу Нью-Йорка (CCNY), де здобув ступінь бакалавра з геології. Саме там він знайшов своє справжнє покликання, приєднавшись до Корпусу підготовки офіцерів запасу (ROTC). За його власними спогадами, армія стала тим місцем, де чорношкірий юнак міг отримати реальні можливості для розвитку на основі своїх здібностей, а не кольору шкіри. Після випуску у 1958 році Пауелл отримав звання молодшого лейтенанта армії США.
Бойове хрещення у В’єтнамі: героїзм, поранення та розчарування у військовій політиці США
Після проходження базової підготовки та служби у Західній Німеччині, Пауелл був відправлений до В’єтнаму, де відслужив два терміни. Цей досвід став для нього справжнім бойовим хрещенням. Під час першого відрядження у 1963 році він служив військовим радником і отримав поранення ноги від пастки з бамбуковими кілками, за що був нагороджений медаллю «Пурпурове серце».
Повернувшись до В’єтнаму у 1968 році вже у званні майора, Пауелл пережив ще одне випробування. Гелікоптер, у якому він летів, зазнав аварії. Попри травми, Колін самотужки витягнув з уламків у полумʼї трьох своїх побратимів, серед яких був і генерал-майор Чарльз Геттіс. За цей героїчний вчинок він отримав Солдатську медаль.
Досвід В’єтнамської війни кардинально змінив його світогляд. Пауелл на власні очі бачив наслідки відсутності чіткої політичної стратегії та військового планування. Саме тоді у нього зародилися сумніви щодо доцільності втягування армії у конфлікти без зрозумілої мети, що згодом стане основою його знаменитої військової доктрини.
«Я не пам’ятаю жодної дискусії про переваги цієї війни серед моїх колег-офіцерів за весь час мого перебування у В’єтнамі», — згадував згодом Пауелл, критикуючи політичне керівництво того часу за управління війною без підтримки суспільства.
Стрімкий зліт у Вашингтоні: перший темношкірий голова Об’єднаного комітету начальників штабів
Кар’єра Коліна Пауелла у Вашингтоні почала набирати обертів на початку 1970-х. У 1971 році він здобув ступінь MBA в Університеті Джорджа Вашингтона, а вже наступного року став учасником престижної програми White House Fellows. Його направили на роботу до Адміністративно-бюджетного управління Білого дому. Саме там Пауелл познайомився з Каспаром Вайнбергером і Френком Карлуччі — двома впливовими політиками, які згодом суттєво вплинули на його просування у Вашингтоні.
Військова служба при цьому не залишалася позаду. Пауелл пройшов шлях від командира батальйону в Південній Кореї до відповідальних штабних посад, поступово перетворюючись на одного з найпомітніших військових стратегів США. У 1987 році президент Рональд Рейган призначив його заступником радника з питань національної безпеки. Через рік Пауелл вже очолив цей напрям і залишався радником з національної безпеки до 1989 року.
Перший афроамериканець на чолі Збройних сил США
У 1989 році президент Джордж Буш-старший зробив призначення, яке стало історичним. 52-річний Колін Пауелл очолив Об’єднаний комітет начальників штабів — головний військовий дорадчий орган президента США.
Він став наймолодшим офіцером, який на той момент обіймав цю посаду, а також першим американцем афро-карибського походження на чолі Об’єднаного комітету начальників штабів. Для американської армії та суспільства це було символічним проривом: син ямайських іммігрантів, який виріс у нью-йоркському Бронксі, опинився на вершині військової ієрархії країни.
Але справжнє випробування чекало попереду. За час перебування Пауелла на посаді США зіткнулися з 28 кризами, що вимагали військового реагування. Серед них особливо виділялися дві масштабні операції — вторгнення в Панаму 1989 року та війна у Перській затоці 1991-го.
Операція «Права справа» була спрямована на повалення панамського диктатора Мануеля Нор’єги. Через два роки американським військовим довелося протистояти армії Саддама Хусейна після вторгнення Іраку до Кувейту. Операція отримала назву «Буря в пустелі» й перетворила Пауелла на одного з найвідоміших американських генералів свого покоління.
Як народилася «Доктрина Пауелла»
Саме війна в Перській затоці дала можливість побачити на практиці принципи, які згодом стали називати «Доктриною Пауелла».
Перед початком операції генерал пропонував не поспішати з наказами, а спочатку відповісти на низку принципових запитань. Чи справді ситуація зачіпає життєво важливі інтереси національної безпеки США? Чи сформульована мета так, щоб її реально можна було досягнути? Чи прораховані можливі втрати, ризики та фінансові витрати?
Не менш важливо було зрозуміти, чи справді дипломатичні та інші невійськові можливості вже вичерпані. Окремо Пауелл наголошував на необхідності заздалегідь розуміти, як завершиться військова операція: стратегія виходу мала бути не менш важливою, ніж план початку війни.
Останнє питання стосувалося політичної підтримки. Чи готове американське суспільство прийняти таке рішення? Чи матиме операція підтримку міжнародної спільноти?
Таким чином, «Доктрина Пауелла» фактично ставила перед політиками своєрідний фільтр: якщо країна не може чітко пояснити, навіщо вона вступає у війну, як переможе і коли з неї вийде, починати її не варто.
У Перській затоці Пауелл отримав можливість перевірити свої принципи на практиці. Військова кампанія завершилася звільненням Кувейту, а ім’я Коліна Пауелла стало відомим далеко за межами військових кіл. Для американців він перетворився на одного з головних символів перемоги у війні в Перській затоці.
Держсекретар США і фатальна помилка: як пробірка в ООН змінила хід історії та війну в Іраку
Після виходу у відставку в 1993 році Пауелл був надзвичайно популярним. Його вмовляли балотуватися в президенти США як у 1996, так і у 2000 роках, проте він відмовився. Натомість після перемоги Джорджа Буша-молодшого він прийняв пропозицію стати Державним секретарем США, знову увійшовши в історію як перший афроамериканець на цій посаді.
Його дипломатична каденція кардинально змінилася після терактів 11 вересня 2001 року. Пауелл активно формував глобальну коаліцію для боротьби з тероризмом. Проте його найбільшим випробуванням стала підготовка до війни в Іраку 2003 року. Пауелл спочатку виступав проти вторгнення в Ірак, вважаючи політику стримування Саддама Хусейна достатньою. Але під тиском адміністрації Буша він погодився виступити перед Радою Безпеки ООН.
5 лютого 2003 року Колін Пауелл виголосив промову, яка стала найдраматичнішим моментом його кар’єри. Тримаючи в руці маленьку пробірку з білим порошком (яка символізувала сибірську виразку), він переконував світ у тому, що Ірак володіє зброєю масового знищення.
Як з’ясувалося пізніше, розвідувальні дані ЦРУ були помилковими, а деякі факти — сфабрикованими. Ніякої біологічної зброї в Іраку не знайшли. Цей виступ завдав нищівного удару по репутації Пауелла та довірі до США на світовій арені. Пізніше Пауелл назвав цю подію «плямою» на своїй репутації.
«То був далеко не перший мій провал, але то був один з найбільш значущих моїх провалів. Цій події відведуть помітний абзац у моєму некролозі», — з гіркотою визнавав ексдержсекретар.
У листопаді 2004 року Пауелл оголосив про свою відставку з посади держсекретаря.
Життя після політики: розрив із Республіканською партією, підтримка демократів та громадська діяльність
Після завершення державної служби Колін Пауелл присвятив себе громадській діяльності. Ще у 1997 році він заснував некомерційну організацію America’s Promise, метою якої є допомога молоді з різних соціально-економічних груп.
У політичному плані Пауелл, який тривалий час підтримував республіканців, почав розчаровуватися у векторі розвитку партії, заявляючи, що вона рухається в бік вкрай правих поглядів. У 2008 році він підтримав демократа Барака Обаму, у 2016 році — Гілларі Клінтон, а у 2020 році — Джо Байдена. Після штурму Капітолія прихильниками Дональда Трампа у січні 2021 року Пауелл публічно заявив, що більше не може вважати себе республіканцем.
Колін Пауелл пішов із життя 18 жовтня 2021 року у віці 84 років у Національному медичному центрі імені Уолтера Ріда. Причиною стали ускладнення від COVID-19. У нього залишилася дружина Альма, з якою вони прожили у шлюбі майже 60 років, та троє дітей: Майкл, Лінда та Аннмарі.
Колін Пауелл був унікальною фігурою в американській історії — солдатом-стратегом і дипломатом, який завжди залишався відданим своїм принципам. Хлопець із Бронкса довів, що талант, дисципліна та лідерські якості здатні змінити світ. Його «Доктрина Пауелла» досі вивчається у військових академіях, а його помилка в ООН залишається суворим нагадуванням політикам про ціну розвідувальних даних та наслідки міжнародних інтервенцій. Пауелл завжди діяв з глибоким почуттям обов’язку перед країною, залишаючись взірцем професіоналізму та честі.