Іноді для того, щоб стати багатим та відомим, достатньо зробити одну важливу річ. У житті Роберта Абпланалпа цією річчю став апгрейд звичайного аерозольного клапана, який зробив його мультимільйонером. Звичайний хлопець з Бронкса став одним з найбагатших підприємців та близьким другом президента США. Читайте цю надзвичайну історію успіху на bronxski.com
Щасливе дитинство
Роберт Генрі Абпланалп народився у Бронксі в 1922 році у родині швейцарських іммігрантів — Ганса та Марі Абпланалп. Його мати займалася домом, а батько працював механіком та обслуговував пекарські вантажівки. Змалку Роберт проводив багато часу з батьком у їхній підвальній майстерні. Згодом він згадував, що вже у семирічному віці навчився користуватися токарним верстатом. У вільний від роботи час батько й син часто відпочивали у затоці Лонг-Айленд. Вони обожнювали рибалити. Ті часи Абпланалп завжди згадував з особливою теплотою. Дитинство його пройшло у любові, турботі та родинному затишку. До речі, вперше проявився хист до технічної творчості та винахідливості у хлопчика саме на узбережжі під час рибалки. Він розрахував, як швидко збирати велику кількість крабів-наживок для батька, значно випереджаючи інших дітей.
Інтерес до механіки
Після завершення підготовчої школи Fordham Prep у Бронксі Роберт вступив на інженерну програму у Віллановському університеті. Однак, провчившись там кілька років, він вирішив залишити навчання й заснувати власну механічну майстерню. Хлопцю вже кортіло самому заробляти гроші. Те, що розказували в університеті, він знав, тому вирішив ризикнути. Але не так сталося, як гадалося. Важкі воєнні часи внесли свої корективи до амбітних планів Абпланалпа. З 1943 до 1946 року він служив у збройних силах США в Європі, зокрема у складі залізничного батальйону, що дислокувався у Франції. Після війни Роберт повернувся до свого бізнесу, але у перші повоєнні роки було дуже складно розвиватися.
Бували тижні, коли він заробляв лише 10 доларів, а сама майстерня накопичила борг у 10 000 доларів. Та попри труднощі Роберт не опускав руки й продовжував виготовляти деталі для найрізноманітнішого промислового обладнання.
Революція у сфері аерозолів
Все змінилося після того, як одного разу до Роберта завітав його клієнт Джон Бесслер. Він приніс кілька несправних аерозольних клапанів, які заважали успішному продажу важливої серії продуктів. На той час аерозольні клапани мали низьку якість: вони часто протікали, швидко іржавіли й коштували надто дорого у виробництві.
Абпланалп зацікавився цією проблемою та кілька місяців працював над її розвʼязанням разом із Фредом Лоудсом — другом Бесслера, який допоміг йому розібратися в технології аерозольних балонів. Роберт не спав ночами, робив нові та нові експерименти, перевіряв різні теорії та комбінації. Нарешті Абпланалп розробив новий тип клапана, що складався з семи деталей із металу, пластику та гуми. Цю модель можна було легко виготовляти масово, а вартість знизилася з 15 до 2,5 цента за штуку.
Отримавши патент, у вересні 1949 року Абпланалп разом із Бесслером та Лоудсом заснував компанію Precision Valve Corporation. Подальші події стали справжнім успіхом: продукція продавалася блискавично, а компанія вже в перший рік роботи приносила великі прибутки. У 1962 році Роберт викупив частки своїх партнерів. Газета New York Times, згадуючи початок кар’єри Абпланалпа, назвала його «Генрі Фордом пакувальної індустрії».
Від злиднів до розкоші
До 1971 року компанія приносила річний дохід у 50 мільйонів доларів, а статки самого Абпланалпа оцінювалися у 100 мільйонів.
Коли у 1970-х роках федеральна влада США почала поступово забороняти фторовуглецеві пропеленти через їхню шкоду довкіллю, Абпланалп розробив нову технологію розпилення, яка використовувала скраплений природний газ як рушійну силу, а воду — як розчинник. Його компанія, зі штаб-квартирою в Йонкерсі розрослася до глобального рівня — із заводами й офісами у 20 країнах та річним виробництвом у 4 мільярди клапанів. Precision Valve виготовляла клапани, зокрема для таких клієнтів, як Pepsi та NASA.
У 1971 році Роберт Абпланалп був відзначений премією Гораціо Алджера, що присуджується людям, які досягли великого успіху, долаючи труднощі на своєму шляху.
«Я — приклад того, що можливо тільки в Америці», — сказав він у 1999 році. — «Я щодня дякую Богові за те, як мені пощастило. Це справді неймовірна удача. Приблизно 75% мого успіху — це удача».
Абпланалп також отримав почесний докторський ступінь від Віллановського університету та звання «Людина року» від Фонду освіти. Крім того, він був членом рад директорів підготовчої школи Fordham Prep та Мангеттенського коледжу.
«Найголовніше — це самоповага», — казав Абпланальп. — «Не має значення, що про вас думають інші. Важливо лише те, що ви думаєте про себе».
Політична дружба
Абпланалп підтримав президентську кампанію Річарда Ніксона ще у 1960 році, а коли вони вперше зустрілися в 1963 році, він прямо сказав Ніксону, що вважає його поразку несправедливою. На той час Ніксон щойно повернувся до приватної юридичної практики у Нью-Йорку після поразки на виборах губернатора Каліфорнії 1962 року. Абпланалп залучив юридичну фірму Ніксона для ведення міжнародних справ своєї компанії, з цього почалася їхня тісна дружба.
Хоча Роберт применшував свою роль у роки президентства Ніксона, він завжди підтримував його морально й фінансово. Після перемоги Ніксона на виборах 1968 року Абпланалп позичив йому 625 тисяч доларів для купівлі маєтку в Сан-Клементе, що став західною резиденцією президента. Також він відновив будинок на своєму приватному острові на Багамах спеціально для відпочинку Ніксона та надав йому свою 55-футову яхту. Цікаво, що під час гучного Вотергейтського скандалу у червні 1972 року Ніксон саме відпочивав на багамському острові Абпланалпа. А коли в серпні 1974 року Ніксон залишив посаду, Абпланалп та Ребозо одразу ж полетіли до Сан-Клементе, щоб підтримати його.
Попри те, що Абпланалп рідко публічно говорив про дружбу з відомим політиком, він до кінця залишався вірним другом та прихильником Ніксона. В одному з інтерв’ю 1999 року, коли його спитали про героїв, він відповів:
«У мене є два герої — мій батько та Річард Ніксон».
Добре серце
У лютому 1967 року під час вечері випускників підготовчої школи Fordham Prep було офіційно оголошено про початок збору коштів на новий корпус. Тоді анонімні благодійники пожертвували півмільйона доларів. Незабаром стало відомо, що серед них були Роберт Абпланалп та його дружина Жозефіна, які згодом додали ще мільйон доларів, щоб покрити витрати на будівництво. За словами Роберта, їхня щедрість була присвячена отцю Артуру В. Ші — улюбленому деканові студентів.
Новий корпус для Fordham Prep, названий на честь Ші, відкрили 28 жовтня 1972 року. Але невдовзі школа опинилася у фінансовій кризі: у середині 1970-х років її майже закрили. Активісти розгорнули кампанію збору коштів, яка включала масштабні благодійні заходи за участі відомих артистів та діячів: Бінга Кросбі, Розмарі Клуні, Етель Мерман, Глорії Свансон, Боба Хоупа та багатьох інших. Родина Абпланалпів активно працювала за лаштунками, допомагаючи втримати школу на плаву.
Роберт та Жозефіна, які одружилися в 1956 році й мали двох дітей, — Джона та Марі, не лише були членами опікунської ради Fordham Prep, а й щедро підтримували інші навчальні й наукові заклади, зокрема школу Урсулін, Університет Нової Англії та Інститут вакцин Сабіна. Щороку вони організовували колоквіум Інституту на своєму приватному острові на Багамах, де частим гостем був їхній друг, президент Річард Ніксон.
За постійну підтримку католицьких благодійних ініціатив подружжя Абпланалпів було прийнято до Ордену Мальтійських лицарів та Ордену Лицарів Гробу Господнього.
Абпланалп до кінця життя, до 81 року, залишався активним винахідником та власником сотень патентів. Його захоплення риболовлею з дитинства переросло в постійну зацікавленість водною екологією — він навіть мав кілька рибних господарств.
Абпланалп був головою правління й CEO компанії Precision Valve до самої смерті у 2003 році. Після нього залишилися дружина, діти та четверо онуків. Його син Джон, теж випускник Fordham Prep 1975 року, став наступним президентом компанії.